Кокаин VHQ Закаменск

Як друкованому голосу нікого, наркишу бородатому! Отже, посідаєтеся з таланом, ледве не козла-ребрайла, і вирішуєте почитати мої навісні сучасні цифрові нотатки з життя наркомана неординарного походження. Злий як демон, як брюнетка під час ПМС, але з добрим серцем, що вимолотить у вашій душі хоч якусь крихту симпатії та злагоди. Готові? Вперед, далі, наркровеселощі замість портновського сну!

Певно, ви пам'ятаєте, як я колись закладки метав у селі. Відтоді моє життя стало крутитися, як дискотечний шарканняк, і вже тоді я зрозумів, що моє покликання - розважити народ до безтями. Вуу-ууу, та як я радий, що попався в цю жартишу, як ведмедь у мед. Дещо пізніше я знайшов звік, шлях до воріт сповнення бажань - гидроч, гидропон, марихуанна приставка, що заводить на всі цилиндри. Оця золота планта врятувала моє життя, як кольоровий плащиха! Ви почуєте цю історію, аж жижа піде по тілу, як групі отаких тараканів що похолонуть у вас під шкіру.

Траплялось все в отой жаркий літній вечір, коли я вирішив вирушити в світ піти та выпилить клад. Ну, звісно ж, не клад у звичайному розумінні, а клад на кшталт золотої жилки великого наркотичного скарбу. Але як знайти цей клад, де він ховається, як злодій злізав і хмариться на світ під прихованістю світанку? Одним словом - список.

Щоб покласти свою ймовірну отраву наркоманську, я вирішив урізноманітнити переслідування дуротворної кладки. Знаходження кладки - справа довга та нудна, як марш до головного нодового лікаря в п'ятницю. Але для відвертеньких наркоманів, як і я, це шанс відчути себе справжнім пошуковиком, як Індіана Джонс або Ейл Свінінгем. Так я як-то купився на інфу про покладку в нічних лісах, де халявний годинник на 3-ому дереві за проваллям покаже безграничний шлях до марихуани. Отож я відправився у цю ночеву феєрію, мов сумасшедший на розумних.

Ніч була настільки страшною, як нічний клуб із большим гучним гидропоном. І я ходив, близько не протух, в дикому краєвиді, як корабель на морському горизонті, і доносився жахливий гуркіт виносу моєї душі наперерост. Але я не здався, я як той все жиже з кінцямів, що замуштрували мозок моєї підсвідомості. Ну, і як ви думаете, я знайшов клад, що розкриє мені світ з марими?

Там, коло того самого дерева, що і зазначився в моєму списку, я знайшов не только марихуанну кладку, але й цілий арсенал наркотичних атрибутів. Вже зі світу метафетаміну я зачув сміх гіацинту, а трипи, які випачкані там були, мене просто повалили. Сиджу, дивлюсь на цю альтернативну реальність, і думаю: "А чого ж не пірнути глибше?". А знаєте, що я зробив? Так, так, я забрав собі цей царський наркомузей, як сувенір з майями World of Ріка.

Отож, випивши свій гідроч, я поніс себе у світ темної наркотичної релаксації, де кожний йде під аплодисменти власної згнилості. Не кажу вам, який це був трип, бо вже не пам'ятаю часу, місця, навіть свого прізвища. Але все, що залишається цієї ночі, - це спогади, що жили в моїй душі, як химери у тіні. І ви не повірите, але цей вечір з марихуаною став для мене дивовижним поєднанням і спокій, і безнадійного райського чуда.

Разом з цими кумедними пригодами, я зрозумів, що наркотики - це не просто гидропон чи метафетамін. Вони - це спосіб втекти від реальності, щоб насолодитися кожним миттям в цьому суцільному божевіллі. Якщо з одного боку, це принесло мені багато веселощів та ейфорійних забав, то з іншого – наркотики змусили мене побачити те, що залишалося прихованим під запліткою реальності.

Так, друзі, якось так я дістався до світу наркотиків, де кожний день - це нова подорож у світ психо-наркотичного перетворення. І хоча мене можна звинуватити за багато речей, я ніколи не пожалкую про цей шлях, яким я обрав. Адже життя - це трип, в якому ми всі ховаємось, сподіваючись знайти себе самого чи хоч трохи розслабитись в цій дряні, що її зветься реальністю.

Тобто, ось я, ваш наркоман-комік, який забавляє народ з тихих закутків нашої безглуздої дійсності. Якщо появляться нові історії чи нові наркобезцеремонні жарти, запишіть мене в своєму списку з позначкою "нарковеселощі", а я продовжу будувати свої пригоди, як маленький наркотичний Філіп Марлоу в цьому безбожносному синьо-червоному світі.

Ну вот, короче, расскажу вам свою историю, как я взял и попался на этот кокаин, а потом отработал обдолбанным клоуном.

Сидел я однажды в своей обычной компашке, шоб снять пару закладок и отпраздновать как следует. Весело так посидели, закинулись ширпотребом и болтушкой. Ну, сказал я, пора и мне поставить точку на этот вечер. Взял свой телефончик и начал качать каталог дилеров. Пошерстил сайты, чекнул отзывчики, выбрал одного джэфа, который сурово глядел на фотке. Думаю, да этот точно меня придушит этим своим эфедроном.

Созвонился я с диллером, договорились о встрече в сквере, место выбрали не самое районное, чтоб лишних вопросов не возникло. Прихожу я на место, а там уже фигачит вечеринка, на весь сквер горят костры, народ гуляет, пьет, курит. Легкий запах марихуанки витает в воздухе, а я все жду своего джэфа.

Ну, случайно замечаю, как один здоровый парнишка в кепке и стафе подходит ко мне и говорит: "Эй, братан, ты что-то ждешь? У меня закладки есть, чего тебе надо?" Я, конечно, подумал, что это недосмотрел диллера, и дал ему знать, что мне нужен джэф. Но он только хохочет и вытаскивает из кармана пакет с какими-то белыми порошками. Я заметил, что это не джэф, а кокаин. Всю жизнь мечтал попробовать, но всегда боялся. А тут такая возможность, чего упускать?

Оплатил я свою порцию, получил пакетик, чуть попрощался со своими ребятами и пошел домой, чтобы насладиться этим новым опытом. Подходя к дому, задумался - где же лучше начать? Посоветовался с сайтом, который в рейтинге диллеров, и решил начать с небольшой долей в нос.

Тяну я эту черту и чувствую, как мир начинает меняться. Все становится ярче, края расплываются, а я просто зависаю в этом моменте. Как будто нахожусь на небесах, ощущаю себя королем. Вроде даже заработал свое обдолбанное имя - Кокаин Клоун.

Так продолжалось некоторое время, пока не попался на глаза полиции. Пытался отмазаться, говорил им, что я просто обдолбанный клоун и ничего не понимаю. Но им не поверили, и пришлось отработать этот свой образ в тюрьме.

Спустя несколько месяцев я вышел на свободу и решил больше не курить тот дерьмовый кокаин. Но остался в наркотиках и попробовал псилоцибиновые грибы. Ну, думал я, может, это будет лучше. Блядь, я ошибался. Я снова завис, но в этот раз все было намного хуже.

Тянет меня в сон, я теряю реальность и погружаюсь в потусторонний мир. Мир, где все цвета сочетаются в один, где все искажается и меняется. Но эти грибы не дарят ни радости, ни веселья, только страх и паранойю. Я боролся с этими кошмарами, пытался вернуться в реальность, но они все более и более вгрызались в мой разум.

И вот я теперь сижу, отписываю свою историю, словно дурак. Знаю, что должен был остановиться, знал, что это опасно, но не смог. Желание попробовать все новые и новые наркотики было сильнее меня. Я стал марионеткой в руках зависимости, обреченным на жизнь обдолбанным клоуном.

Ну, вот и все, бро. Моя история закончена. Не следуй моему примеру, будь умнее. Наркотики не игрушка, а скорее путь к собственному разрушению. Не будь наркоманом, братан, будь самим собой.